08.07.2012 16:53

-

219

6 | 6

 © Тетяна Чорновіл

Спрагле коло краси

з рубрики / циклу «РІДНИЙ СВІТ»

Ніч вітряна намистечко з зірок

Згубила і з сльозами скрізь шукала,

Під ранок тільки в травах заблукала,

Не в змозі в дзвін роси зробити крок.

Крок нерішуче в просторі ступив

Світанок ніжний по спіралі часу,

Красою сходу спалахнув не зразу,

А спраглими ковтками стиха пив.

Пив дня початок синю далечінь

В млі сонця, що до обрію котилось.

Йому ж край спеки спати захотілось,

До сну вдяглося в вечорову тінь…

Тінь виткала серпанок з протиріч

Стрімкого й полохливого начала,

У тихе щастя вечір заквітчала,

Він же чекав між зір красуню ніч…