Вокзали
Людська юрба... І поспішання.
Затримка поїзда... Чекання.
Тебе ковтне вагон сусідній,
І милий провідник, вже літній.
Повз промчаться кілометри, милі
Роки минувші, ще не стиглі.
І біль затихлий, але з шрамом...
Все зміниться звичайним станом.
І рельсами котяться хвилини,
і знов вокзал, наступної днини,
і знов така ж людська юрба,
і лиця зустрічаючих... А її нема!