Полювання

з рубрики / циклу «Мої гуморески»

Піду на полювання чоловік каже дружині,

Будемо м`ясо тепер їсти кожен день від нині.

Взяв рушницю, рюкзака, пляшку, як годиться,

Ну, а жінці самій в ліжку зовсім щось не спиться.

Не встиг вийти за ворота, сонце ще дрімає,

А вона до кума номер уже набирає.

А на дворі дощ зібрався, блискавка аж сяє,

Нехай бісів чоловік звірину шукає.

Линув дощ немов з відра ото вже негода,

Змокне кум, а їй його, як рідного шкода.

Чує двері в хату рип, кум зайшов до хати,

Навіть очі не відкрила стала промовляти.

- Змок напевно любий, куме, стомилась чекати,

А мій дурень пішов в ліс звірину ганяти.

Нехай мокне хоче м’яса я геть не журюся,

Лягай швидше йди до мене, то я пригорнуся.

Мовчить кум вона відкрила свої сонні очі,

Перед нею чоловік стоїть та регоче.

- Кума в гості запросила, яка важна пані,

Подавай іди в газету про нього всі дані.

Не встиг хвіртку він відкрити, як з’явився я ззаду,

Отій зустрічі ми вдвох були дуже раді.

Зняв рушницю та прицілив йому прямо в груди,

З переляку біг й кричав, що чули всі люди.

Чого лежиш та мовчиш, геть вся побіліла,

Це не я, а ти у гості кума запросила.

Бери «Тайд» та йди до кума, як той у рекламі,

Може, як зарадиш ти оцій страшній драмі.

Випери штани для кума, хай сяють, як сонце,

Може ще коли загляне до тебе у віконце.