23.07.2012 00:08

-

309

14 | 14

 © Іриска

Сьогодні я дозволила собі згадати Тебе. Вперше за довгий час. Вперше після того, як Ти зрадив мою довіру. Вперше після того, як зрозуміла, на скільки Ти підла і негідна людина. Вперше після того, як Ти сказав,щоб я вирішувала свої проблеми сама. Хоча проблеми ці мені створив ТИ…Але Ти знаєш, - я зрозуміла, що зустріч з Тобою була для мене уроком – Ти не подобався мені з самого початку, я просто Тебе жаліла…Ти так випрошував зустріч, так благав впустити Тебе в моє життя, що я…здалася. А тепер знаю, що ніколи більше цього не зроблю, бо інтуїція – це голос мого Ангела –Хоронителя. І мій Ангел не хотів Тобі довіряти…Але я не послухалася Його…Тому Він знайшов інший спосіб показати мені, що Ти – далеко не той, за кого себе видаєш…І що Ти – не вартий мене…І добре, що це сталося так швидко…Два місяці – це небагато…Хоча мені здавалося, що ми знайомі вічність…Втім, це Ти мене в цьому переконував…А потім так просто відмовився від своїх слів. Ти ж говорив, виявляється те, що я хотіла почути…Як це низько і не по чоловічому…Але чого можна ще чекати від людини, яка втиралася в довіру, переконувала, що їй можна довіряти, що нарешті тепер все буде по іншому, а потім…Примушувала вбити ще ненароджене дитятко. Боже, дякую Тобі, що вберіг мене від цього страшного гріха! Бо я не знаю, що б робила, якби справді була вагітною…Як добре, що затримка була не ознакою вагітності, але…Ти проявив себе справжнього…Три тижні я жила, немов у тумані, а ТИ… Ти жив своїм життям, у якому мені вже місця не було. У Тебе ж свої справи, друзі, розваги, сім’я, - а я… Я, як виявилось, - помилка. Два місяці була Твоїм щастям, а тепер Ти раптом зрозумів, що не віриш у любов. А мені про неї говорив тільки тому, що так треба було… Знаєш, - а я справді Тобі повірила. На жаль…Бо бачила, що Ти біля мене дійсно був щасливим – Ти літав…І це не просто слова…Навіть якщо зараз Ти цього не розумієш…Твої очі світилися біля мене…Ти став кращим, добрішим, людянішим…Та Ти і сам це все знаєш…Але Ти виявився слабким, бо не зміг уберегти свої почуття, злякався відповідальності. Злякався на стільки, що просто втік, відмовився від своїх слів, від свого щастя, від мене. Покинув мене одну…Але Ти не врахував найголовнішого  - СПРАВЖНЄ КОХАННЯ Бог дає один раз у житті. І пройде зовсім небагато часу – і Ти зрозумієш, що НІКОЛИ більше в Твоєму житті не буде МЕНЕ.  А значить, не буде більше ЩАСТЯ…І що Тобі непотрібні всі ці розваги, дівчата, пригоди…Ти будеш шукати МЕНЕ серед натовпу…Твої ноги будуть нести Тебе туди, де колись ми бували разом…Серед сотень очей Тобі будуть ввижатися МОЇ очі…Усіх своїх наступних дівчат Ти будеш порівнювати зі МНОЮ, і вони не будуть у виграші від такого порівняння, бо таких, як я – більше нема…Така, як я – буває один раз у житті. Але залишає слід у серці назавжди. І тому все життя Тебе буде мучити думка, що Ти власними руками задушив своє щастя…А я… Я буду щасливою. З іншим – з тим, хто буде СПРАВДІ МЕНЕ ВАРТИЙ. З тим, хто не зрадить в найнесподіваніший момент. З тим, хто зуміє оцінити і зберегти…З тим, хто зробить мене щасливою…З тим, хто буде щасливим зі мною…З тим, якого я ніколи навіть порівнювати не захочу  ні з Тобою, ні з будь – ким іншим. З тим, хто навчить мене знову вірити і посміхатися. З тим, кого давно вже вибрав мені Бог…З тим, яким ніколи не станеш Ти….