Порада

з рубрики / циклу «Мої гуморески»

Раз зустрілись дві куми стали щебетати,

Одна хвалить чоловіка, є що розказати.

Ну, а друга про дітей, про нього ні слова,

Отака у них чомусь склалася розмова.

Перша знай все не вгаває щебече без впину,

Ну, а друга каже: - кумцю, я як квітка гину.

- Чого, кумцю, гинеш, люба, може дам пораду,

Може якось твоєму лиху знайдемо ми раду?

- Чоловік геть охолов не хоче любити,

Як прокинусь на світанку, то не хочу жити.

- Було, кумцю, і з моїм отаке нещастя,

Своєму раду я знайшла, і тобі, як вдасться.

В магазин завезли мило - «Юність» назва в нього,

Я швидко пішла купила, викупала свого.

Ніч була немовби казка, є про що згадати,

Біжи швидко купуй мило, можуть розібрати.

А на ранок кума вийшла стала на порозі,

Чомусь серце геть забилось у неї в тривозі.

У куми в дворі білизна випрана ще з ночі,

Вона біжить швидко в двір витріщивши очі.

А та вийшла з хати зморена, безсила,

А кума щебече чи купила мила.

- Розібрали каже «Юність», лишилось «Дитяче»,

Чуєш знов уже прокинувсь - лежить в ліжку плаче.

Вимила, поклала спати і сама вмостилась,

Не була я кумцю рада, що на світ родилась.

Розплакався, як дитина, так гірко хлипає,

Мило, то взяла дитяче, памперсів немає.

Довго плакав, знайшов груди тоді присмоктався,

Так до ранку він проспав вже й не прокидався.

Шкода памперс не взяла, тепер мушу прати,

Побіжу я в магазин знов «Юність» шукати.

м. Славута, 22.07.2012