Написане слізьми забутими словами...
Чекала, надіялась... Як хочеш, я дала тобі шанс все виправити. Ти зробив свій вибір, останнє слово залишилось за тобою. Хочеш тікати - біжи я тебе все одно не втримаю. Я сама вина, що так вийшло, забагато очікувала від недалекої людини. Мене не кожен зможе "терпіти", тобі це вдалося, хоча не так довго як я думала.
Я не хочу все і зразу, я дала тобі час, а ти не скористався цим, за те користувався моїм страхом втратити тебе. Я винна в тому, що не можу переступити через себе заради тебе, я відпускаю тебе. Ми гідні кращого. Немає сенсу в тому щоб продовжувати стосунки без майбутнього, без довіри і з пустими обіцянками. Потрібно вчасно зупинитись, немає потреби в тому щоб розганяти літак, якщо йому не судилось взлетіти.
Прости за безпідставні образи, і втрачені роки, хоча я ні про що не шкодую. Єдине що шкода, це те, що не вдалося знайти компроміс, а всі попередні виявились невдалі. Мені гірко і боляче, можливо, тобі так само. Я хочу щоб ти був щасливим, навіть якщо твоє щастя не я. Ти залишаєшся найважливішою людиною в моєму житті, навіть якщо воно продовжиться без твоєї участі.
Ніяка амнезія чи альцгеймер не здатні забрати спогадів про тебе, а час - вбити почуття. Привид нашого кохання не залишить мене в спокої до останньої секунди, яку мені відмірено провести на цій землі. Я завжди пам`ятатиму тебе і я знаю точно, ти завжди згадуватимеш мене запалюючи сигарету...