Давай пограємо в «життя»
Давай пограємо в «життя» без права на помилку,
без «паузи», без «стопу» і без «play»,
розірвемо кайдани і вимкнемо «сніжинку»,
зітремо блиск із втомлених очей.
Давай забудимо про щастя і про горе,
впадем в полон широким берегам,
які закутують й тримають море,
але тебе назавжди не віддам.
Нехай усі нічні світила,
і зорі й місяць згаснуть хоч на мить,
я не ховатиму у торбі шила,
люблю і хочу далі жить.
Я хочу вранці прокидатись,
коли на травах ще не висохла роса,
з тобою, милий, обійматись,
і чути, як гуде оса.
Я хочу жити, дихати, любити,
я хочу знати, що це не дарма,
я хочу після себе слід лишити,
хай буде чиста аура моя.
Давай пограємо в «життя» без права на помилку,
без перемог, поразок, без реваншу,
натягнемо й закріпим срібну жилку,
і на кінці ми не почуєм маршу.
Давай ми будем просто жити
не спогадом, не мрією, а тут,
давай своє кіно ліпити,
і зафіксуєм радості свій кут.
