24.07.2012 14:32

-

295

8 | 8

 © Тетяна Чорновіл

Хвилі повені

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Зоря вечірня в небі засвітилась,

Світ присмерків позбавивши спокою,

Неждана ніжність раптом накотилась,

В свідомість ллється хвилею стрімкою.

Магічних хвиль незримого полону

Лякаюсь, хоч собі не признаюся,

З душею тріпотливою холону,

І з серцем полохливим болем б’юся.

Рятуючись від повені розвою,

У соломинці мудрості шукаю,

Та хвиля враз накрила з головою,

В ній розчиняюсь,  лагідно зникаю…

Чекала все в підступних снів єлеї

Палким світанком збудженої миті,

Рятуючись від повені твоєї,

В твоїх очей втонула оксамиті.