Кінець літа
з рубрики / циклу «Маленька віртуальна сцена»
А літа – як і не було,
І тільки руки потемніли.
Гаряче сонячне тепло
Ховалося у хмари білі.
Холодні ягоди з кущів
Всі руки обплітали соком.
Такий собі «сезон дощів»
Пройшов якимсь непевним кроком.
Проворкотіли голуби,
Прошелестіла тінь акацій.
Старезні, зморені дуби
Не вимагали вже овацій.
А десь забутого серпа
Протаранив комбайн хрипучий.
І тільки сон тонкий злітав
І падав у буденні кручі.
Шуміли мухи, як на зло,
І билися об підвіконня.
А літа – як і не було.
Це просто згадка із безсоння...
