29.07.2012 19:45

-

167

5 | 5

 © Оля Стасюк

Це ж я....

з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»

Не можна поринати у зневір’я.

Там місць нема. При чому, вже давно.

Мене чекає в небесах сузір’я.

А ця безвихідь – тільки темне дно.

Я все ж не здамся, битимусь до крові.

Не пророню ні слова до пітьми.

Мені набридли лестощі любові,

Брехливої любові, в якій ми!

Я перестану вірити в майбутнє.

Я розітну на шмаття дикий час.

Я просто не забуду незабутнє,

Воно вже попіклується про нас.

Немає місця у брехні для мене.

Було останнє, ти його зайняв.

Єдине, що я знаю достеменно –

 Мені ще встигнуть треба стільки справ!

Пірнути в прірву, вбити ту личину,

Яка постійно родить дикий страх...

А сліз нап’юсь тоді, коли спочину.

Як в казці. В нашій казці. У зірках.