Присвячую Дню Прапора, який в Україні відзначається 23 серпня.
Відомо, що майже в кожному місті є своя дата встановлення Національного Прапора. В Черкасах це 3 листопада (офіційна). А про одну з попередніх заборонених спроб розповідається в вірші.
В совєцькі дні, хто стяг посмів носити
Нєустановлєнного образца,
Не те що, не дай Вождь, десь водрузити!
За спробу лиш карали наглєца!
Та якось диваки несамовиті
(Відомі імена стануть колись)
Національний Прапор встановити
На висоті підхмарній спромоглись.
Димар котельні радіозаводу
У ніч ховав незвичну суєту:
На щоглі гостряка громовідводу
Рвав вітер полотнину непросту!
Стяг, що сміливці Злуці присвятили,
У сяйві сонця чарував згори,
І видно всім з Черкас було й до Сміли
Свавільні волелюбні кольори!
На ранок у начальства обласного
“Взуванням” вищих телефон димів
Із сленгу додаванням преміцного:
– Та як ви допустили?!!! Хто посмів?!!!
Поки знайшлись цивільні альпіністи,
Перечекавши вітру коливань,
Поки їх на трубу вмовляли лізти
У страху від можливих мінувань….
Два дні в січневу снігову негоду
На злість комуністичних упирів
Знаменням Злуки Заходу і Сходу
Жовто-блакитний прапор майорів!
Візьміть участь в обговоренні
11.01.2013 18:49 Богдан Дєдок
я і не чув про це) хлопці молодці, звичайно. і вірш шикарний, сподобався дуже)
19.08.2012 16:08 Сашко Новік
цікава історія, і вірш гарний
16.08.2012 15:39 Оля Стасюк
А їм нічого за те не було? Так, просто цікаво - все-таки імена звідкись відомі. А, взагалі, справжні герої. І вірш гарний.
Героів в усі часи вистачає, так, вони, як маяки для суспільства, але нажаль нашу реальність вирішують і контролюють не герої, а хитрі, всюдисущі пігмеї... вірш гарний нагадав мою аналогічну історію в Прилуках...
13.08.2012 00:00 Серж
Вірш чудовий, хлопці - патріоти. Та хочу нагадати, що вони були не єдині. Ось деякі історичні факти. 1958 року у селі Вербиця Ходорівського району Львівщини виникла підпільна група, члени якої по ночах вивішували національні прапори та поширювали антирадянські листівки. 1962 року керівника групи Федора Проціва засудили до розстрілу, а ще шістьом підпільникам "впаяли" від 8 до 15 років позбавлення волі. У листопаді 1961 року в селі Витвиця на Стрийщині міліціонер (!) Михайло Дяк таємно встановив український прапор. "Злочинця" тоді викрити не вдалося, і це надихнуло його однодумців на створення відомого в нашій історії "Українського Національного Фронту". Одним із його провідників згодом став став не менш відомий Зіновій Красівський. УНФ досить активно діяв до 1967 року, після чого його члени опинились у радянських "виправних установах". Одні з найвідоміших у наш час "прапороносців" - т. зв. "першотравнева двійка". Слюсар Георгій Москаленко та будівельник Віктор Кукса в ніч проти "пролетарського свята" 1 травня 1966 року замінили червоний прапор , встановлений над будинком Київського інституту народного господарства, на синьо-жовтий (та ще й з тризубом і словами національного гімну). Майже рік спецгрупа московського КГБ вираховувала сміливців. Отримали 2 і 3 роки мордовських таборів. Генпрокуратура "незалежної" України у наш час довго не хотіла реабілітувати двох українських дон-кіхотів, але під тиском громадськості відступила. До 55-ї річниці проголошення незалежності УНР, у ніч проти 22 січня 1973 року, в райцентрі Чортків (Тернопілля) хтось підняв 4 національні прапори та розвішав прокламації. У народ пішла крилата фраза сторожа кінотеатру, над яким вивішали один із прапорів: "Увечері дивлюся - ваш прапор, а рано дивлюся - наш прапор".Як з`ясувалося, це була справа рук 9 юних підпільників із сусіднього села Росохач. Невдовзі майже всі вони теж опинилися у мордовських таборах. У ті часи такі випадки ретельно замовчувалися, до нас доходили лише невиразні чутки. Але, здається, ми і тепер не все знаємо про спроби демонстрації українського національного прапора в хрущовсько-брежнєвські часи.
12.08.2012 20:38 Лідія Яр
Знаєте, чомусь аж мурашки по шкірі.. Ось такі люди творили історію, добували незалежність...не думаю, що ради того ,щоб оті "клунки" тепер були при владі. Ви молодець, що такі теми зачіпаєте, у Вас це гарно виходить і до людей доносите істину. Дякую Вам.
Черкаська бувальщина 
