15.08.2012 19:25
-
210
    
  3 | 3  
 © Анатоль

Коли уперше я побачив Вас

Вже рясно листя падало додолу

І сонце не світило в небесах.

Дорога звала журавлів із дому,

Коли уперше я побачив Вас.


Уже над літом осінь панувала

І холод пробивався раз-у-раз.

Сіріло небо... Листя опадало...

Коли уперше я побачив Вас.


Вже тепле літо замінила осінь

Й холодний вітер завивав весь час.

І в небесах з’явилась сива просинь,

Коли уперше я побачив Вас.


Минають дні, летять кудись хвилини,

Й секунди швидко змінює наш час.

Та я радію, що була причина,

Коли уперше я побачив Вас.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.08.2012 23:38  Деркач Олександр => © 

Гарно

 16.08.2012 21:00  Лідія Яр 

Люблю оте "Вас" сама іноді чоловічими вустами так говорю(у віршах) . Ну а осінь , то теж моє, улюблене. Але, все таки, другий куплет найбільш сподобався.
Дякую за приємні хвилини.
Чудово!

 15.08.2012 23:01  Марія Берберфіш 

Чарівно виглядає в інтимній ліриці звертання на "Ви" до об`єкта кохання. Може, це суб`єктивне... Рими простуваті, а ось образи - краса! Поезія ритмічна, струнка. Хороший вірш. Успіхів Вам.

 15.08.2012 20:23  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарна задумка! :)) Правда, у першій строфі рима не ахті (небесах - Вас), а в останній - повтор (час - Вас). Але, незважаючи на те, що Ви трошки полінувалися, "чудово" я поставила! :))))
Бо, кажу ж, сподобалась задумка! :))