19.08.2012 01:31
© Лідія Яр
з рубрики / циклу «я до осені йду»
Та, ні ж бо, ні, не буду про сумне.
Який там сум... Он осінь уже скоро.
І, то дарма, що вітер клени гне
І що скриплять, мов плачуть, осокори.
А ті дощі - не сльози зовсім, ні,
То, просто, небо землю умиває.
Який там сум... Не буду про сумне.
Для осені обійми розкриваю.