20.08.2012 00:09

-

762

11 | 11

 © Руснак Сергій

з рубрики / циклу «Крокуючи життям...»

И ничто души не потревожит,
И ничто ее не бросит в дрожь, -
Кто любил, уж тот любить не может,
Кто сгорел, того не подожжешь.
С. А. Есенин

Тебе я помаленьку забуваю.

І голос тихий твій давно не чув.

Ще очі твої карі пам`ятаю,

А от обійми ніжні вже забув.

О, як же я нещадно помилився,

Коли тебе "найкращою" назвав,

Коли я біля тебе залишився,

І так безтямно й щиро покохав.

Я знаю, ти також кохала,

Не треба зараз цих брехливих слів.

І знаю як щоночі ти страждала,

І як вогонь кохання догорів.

Тепер чужі ми, наче і не знались,

У тебе є своє стрімке життя,

Немов, з тобою ми й не зустрічались,

І вже нема в минуле вороття.

Ти стала інша, і тепер з журбою,

Зізнаюсь, що тебе не впізнаю.

Нема нічого спільного з тобою, 

Не схожа на кохану ти, мою.

І ти б мене тепер не упізнала,

Змінив я ставлення і погляди тепер,

Не той я вже, котрого ти кохала, 

А той хлопчина вже в мені помер.

Як швидко ж це усе минуло,

Немов туман розвіялась любов.

І ми з тобою ті часи забули,

І не згадаєм їх з тобою знов.

Проте, щораз пройшовши повз тополю,

Де ми колись стрічалися удвох, 

Тобі серденько стукне аж до болю, 

Тому що, все-таки була любов.

Пройдеш повільно біля ресторану,

Де величаво протіка Дністер,

Згадаєш ти щасливу та кохану,

Себе ось тут... Це ж було як тепер.

Але це спогади лишень, не більше.

Там зараз інший хтось шукає щастя,

І в тебе також є життя вже інше,

І повернути все тобі не вдасться!

Тай, повертати вже нема бажання,

Оті примарні миті ейфорії...

І не повернеш ти собі кохання,

І не здійсниш ті заповітні мрії.

Тобі ж скажу я щиро: "Відпускаю!",

І побажаю ніжності й тепла.

І біль той що у серці відчував я,

Я відпустив! Його тепер нема!

Серпень, 2012 року