Маленька дівчинка, а риси дорослої жінки,
Нечутний постріл, рука надавила курок…
Писклявий звук, старої, до болю, платівки.
Туманна дійсність, чи повісті лиш епілог?
Обличчя жінки, душею маленька дитина,
Коріння серця, із ґрунту стирчать навкруги.
Це вибивають романтику юності клином?
А чи корсет їй, у грудях, занадто тугий?
Дитя природи, дитя нероздільності часу,
Подвійний образ зіллється колись у один.
Хоч думка нудить, про подвиги вперто і ласо,
Боїться жінка своїх невідкритих сторін.
м. Кривий Ріг, серпень 2012р
