Однодумці
Доки він мовчав, здавався просто чоловіком,
Без сім’ї, без волі, без статусу.
У розмовах відкривав свою душу і суть,
В атмосфері здіймаючи градуси.
Коли він сидів, здавався людиною похилого віку.
Хода, кожен крок окриляв його очі,
В політ відправлялися усі хто був поруч.
Не летіти - ось це справжній злочин.
Він не дарував зцілення, місце під сонцем і щастя,
Найближчі люди не мали від нього нічого.
Кожен для себе шукає в житті однодумця,
Щоб прирівняти до лику святого.
м. Кривий Ріг, серпень 2012 р
