04.09.2012 22:00
-
430 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Оля Стасюк

Гриби

Гриби

Гриби ховались в листячко зелене,

У хвою заривались по шапки.

"Не час, не час!" - аж плакали до мене,

Жахались рук, як дивної біди.


М’які тільця аж пінились, як губки.

Берези гнулись, наче очерет.

Кому ж хотілось жити коло грубки,

Щоб залишити сушений скелет?


Впивались в мох і закривались листям,

Тускніли, мов од льодових вітрів.

Хатки пишались золотим намистом

З таких корисних лісових грибів.

Публікації: Оля Стасюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 05.09.2012 21:20  Суворий => © 

Це красноголовці або краснюки... По вигляду не менш колоритні ніж білі. Завжди мені подобались... На фото нижче до речі теж красноголовець. 

 05.09.2012 20:23  Андрій Гагін => © 

Гарний вірш! 

 05.09.2012 19:41  © ... => Тетяна Чорновіл 

Та я ж не проти) 

 05.09.2012 19:40  © ... => Каранда Галина 

в мене аж мухи порозліталися:))))) 

 05.09.2012 19:40  © ... => Суворий 

дуже симпатичні) 

 05.09.2012 19:40  © ... => Суворий 

ого який товстенький) я таких і не бачила) 

 05.09.2012 11:11  Тетяна Чорновіл => © 

Хоч і сумно ти описала збирання грибів, та це таки прекрасне заняття! І будемо зрізати! І будемо робити скелети і юшку!!! :))) 

 04.09.2012 22:52  Каранда Галина => © 
 04.09.2012 22:06  Суворий 
 04.09.2012 22:01  Суворий 

Гриби моя слабкість...