притча
цвіркун плигонув у гранчак,
на денці котрого було вино.
вмить сп`янів
та й завів серенади.
зітхала цілинна земля,
ловила звуки травою,
шукала,
здіймалась до нього квітками.
Усесвіт осипав його зірками,
у данок віддав йому
вічність і вакуум...
- це багато! -
скрикнув цвіркун
і замовк... назавжди.
...а гранчак обернувся у квіточку,
синій дзвоник,
що тамує сум у бутоні.
