за філіжанкою осінньої кави
на шум на кавовий я дмухнув... -
створився Всесвіт із пітьми
у галактичних завірюхах,
в яких блукали десь там ми.
один до одного в коханні
назустріч йшли за кроком крок
і огортала нас туманність
серпанком скупчених зірок.
звивався пар легкий над нами
димком в хмаринці золотій.
латаття тане пелюстками
в рожевошумності густій.
обвите світлим серпантином,
спіраллю рухалось життя
у рідині повільно плинній
між днем і тінню забуття.
і феєрічно, і осанно
відлунням чувся дивний спів.
і звідкись музика органа
в зірковій безлічи світів.
...в задумі п`ю гарячу каву
в глибинах Всесвіта хибкИх...
і відчай вітру між гілками
осінній, кавовий, гіркий...
