Ластівка

з рубрики / циклу «Про Природу»

Лиш сонце пригріло весняне з гори,

Водою побігли весняні сніги,

Земля пробудилась від зимнього сну,

Я зустрічаю радо весну.

Ластівка гордо під моєю стріхою,

Гніздечко майструє з потіхою,

Маленька пташина, а така завзята,

Ніколи немає для неї свята.

Лиш на хвилинку, коли спочиває,

Свою ластів’їну пісню співає,

Та пісня лунає по всьому дворі,

Радість у мене тоді на душі.

Швидко дні у клопотах минають,

Вже ластів’ята з гнізда виглядають,

Крильця швидко в малечі міцніють,

Долетіти до сонця тихесенько мріють.

Несміло з гнізда перший раз вилітають,

Поряд їх мама вони добре знають,

Ластівка з любов`ю їх доглядає,

Вона лиш добра своїм дітям бажає.

Весна промайнула і літо пройшло.

Пожовтіле листя заглядає в вікно,

Дружна сімейка в дорогу рушає,

З сумом в вікно моє поглядає.

Сіли на шнурку всі біля хати,

На прощання пісню стали співати,

Та пісня за душу з сумом бере,

Що переліт той для них принесе.

Знов з нетерпінням я весну чекаю,

Ластівка прилетить я цього бажаю.

Буде весь час знов клопотати,

Пісню свою ластів’їну співати.