Літала ластівка дощем…
з рубрики / циклу «Нуртовище думок»
Літала ластівка дощем –
Холодний йшов, і очі мружить.
Укрита щастям, мов плащем:
Ми летимо, мій вільний друже!
Зникає міра, цілий день,
Та звідкись виникне оскома
Чи він казав слова пісень…
Пусте. Наскрізно-звична втома.
Літає ластівка і шлях –
Холодний дощ, сидить в калюжі.
На сольресоль, щебече птах,
А хмари мов горби верблюжі.
Вони, здавалось, що жили –
Великі, сильні, хмари дужі.
Дощі розтрушують згори,
Але до пташки їм байдуже.
2012
