Дорога до Києва

з рубрики / циклу «Моє життя - мій скарб»

Сотнями людей набивши черево,

Променем-мечем шматує темряву, -

Мчить на Захід фірмовий експрес.

До безсоння нудного приречений,

Я у Київ їду із Донеччини,

Маючи в столиці інтерес.

Віком заґартовані романтики

Демонструють вправно акробатику,

"На гора" піднявши свій живіт.

Верхня полка в кожного лежачого

Із контексту вирвана дитячого,

Тільки ноги звішено в прохід.

У приємну подорож тирлований,

Виставив плече розтатуйоване

Звільнений з когорти моряків.

Тепла ніч, та вранці ми побачили,

Як тремтячим скрученим калачиком,

Під двома він ковдрами сопів.

За перегородкою фанерною

Алкаші моїми грали нервами

І ніяк упитись не могли.

Там на брудершафт з новоприбулими

Цілу ніч гірку сусіди цмулили:

Щоб ви вік тверезими були!

От і Київ. Дружні привітаннячка!

У твої обійми поспішаю я,

До твоїх прив`язаний осель.

Що ти небо так на мене вирячив?

Не чекав? А я зненацька вискочив,

Як отой Пилип із конопель.

Донецьк, 1 березня 2010 року