29 вересня 1938 року засуджено до страти українського письменника, бандуриста Гната Хоткевича. Про останній, найтрагічніший, момент у його житті свідчить «Виписка із протоколу № 69 засідання Особливої трійки УНКВС по Харківській області».: обвинуваченого розстріляти, а особисте майно конфіскувати. Цей вирок виконано 8 жовтня 1938 p.
Виявляється пісня з звукового супроводу взята з фільму "Назар Стодоля" (1936), де Гнат Хоткевич знімався і особисто її виконував... Зберігся і сам фільм... Тут фрагмент його гри...
Гнат Хоткевич грає "харківським способом" на своїй улюбленій діатонічній старосвітській бандурі, з якою не розлучався впродовж всього життя.
Навряд чи є в українській культурі особистість, котра проявила б себе так багатогранно, як Гнат Хоткевич, який творив у різних галузях мистецтв, літератури, техніки. Він — прозаїк, драматург, перекладач, редактор, композитор, професіонал-бандурист, театральний режисер, музикознавець, фольклорист, етнограф, педагог, суспільний діяч, художник, а за фахом — інженер-технолог. Залишив по собі велику творчу спадщину, яка, безперечно, належить до духовних скарбів України.
знали, кого стріляти... винищили генофонд... селекція...
вчора читав в інеті згадку про цю жахливу подію, там в цей день, і цим судом, разом з ним були до розстрілу засуджені ще декілька людей - інженери, лікар, вчитель...і всі за націоналізм, шпигунство...
просто неперевершено... якраз справжня народна дума під бандуру чи кобзу... дуже гарно, дуже стилічно. про небо, зойки, круки і з рими збиті слова - до сліз... на перший погляд - просто, а вчитатися, та уявити під мелодію - геніально глибоко... я рідко пишу Вам довгі коментарі, епітетів не вистачає в лексиконі, та щось прорвало...)
