Та можна було продовжити...але, "співчуття", мені здалося, сприймається як "проказа", а "добре слово" нормально...хоча, для мене це одне і теж... Дякую.
Дякую за розуміння. Написала спочатку- краплина співчуття, але це чомусь не дуже спиймається, хоч і мала під цим саме оте добре слово...Галя підказала, що добре слово краще сприйматиметься, бачу, що так і є....
Дуже гарно...з власного досвіду знаю, що добре слово врятувало буквально не одне життя, і знаю що коли не було поряд когось хто б сказав би хоч слово чи навпаки вислухав би люди уходили з цього життя - кажу про людей яких я близько знаю, і деяких на жаль знав, бо їх вже нема...
Може, наговорила тут казна що, когось образила - вибачте, не зі злості...ніколи не намагалася когось образити, але ж, язик- ворог мій...Вибач Марійко, і всі кого ненароком зачепило...Було приємно спілкуватись, але треба бігти, бо робота не зроблена, вижене мене чоловік, чує моє серце, от тоді мені потрібне буде співчутття.
А ще...людина з пустою душею, ніколи не буде самотньою, вона просто не може цього відчути, навпаки, люди духовно багаті болюче відчувають оту самотність...хто заливає її вином, хто, взагалі зводить рахунки з життям, а хто, тягне той"пустий" віз, поки не стрінеться той, хто почує, відчує, підтримає. Той, для кого важлива не пота красива оболочка, яку називають людиною, а їїсуть, душа...
Самотність - це коли біля тебе безліч людей, рідних, знайомих, а ти -один , тому. що всім не до тебе...Так ніби то і говорять,цікавляться, як справи, здоров,я, але , насправді. їх це не цікавить, їм зовсім не хочеться чути про твої проблеми...а , буває, що ти кричиш їм про це, а вони тебе не чують. Дай Боже, щоб ти Марійко ,( та й взагалі ніхто) не знали, що це таке, насправді... а співчуття...хоч і писапла тут, що чуже не болить, але, іноді, болить, ще й як... Ти ще просто мало бачила в цьому житті... Дякую
04.10.2012 16:48 Марієчка Коваль
чорт, філософське питання оце. . Самотність - це як по-вашому? Це пустота в душі, серці чи це якийсь інший душевний стан? якщо це пустота... то жаліть її нема потреби, бо нема що жаліть. Коли люди хворі, тяжко хворі і борються за кожен момент, краплинку того щастя, і не хочуть і не заповнюють себе співчуттям, тим прикритим лицемірством, бо по-справжньому ніхто ніколи не співчуває. це ілюзія. така наша природа.