Після сутінків тільки сутінки
Білі тіні із сірих клаптиків
В павутину мовчань заплутані
Наче сни чорно-білі завтрашні
І у шафі ховатись плакати
Світло б`є майже так як погляди
І не все із очей ще вкрадено
Ще лишилося трохи сонця в них
Тиша міря своїми мірками
Час лякає холодним подихом
А я стати хотіла б гілкою
Щоб додолу упасти стомлено
