Віршування з настрою
з рубрики / циклу «віршування з настрою»
1.
біль поглинає мене наче муху павук,
білий світ поглинає собою -
дай же сил одірвати від себе цей біль
і повірю тоді я у завтрашній день,
що стоїть на осіннім порозі.
2.
там, у рамці моїх споглядань, вже немає мене,
що дивився на мЕне старого
і життя розіп"яте на брамі забутих осель.
...що зі мною таке?..
я заплющую очі, я сплю і тяжко зітхаю у сні.
3.
і відчув я - в цей день забагато
на плечі мені звалилося років -
спогади зливами линуть у сьогодення...аж сліпну.
4.
мій спокій - стиснутий міцно кулак.
а як стомляться пальці в обійми приймає марнот марнотА.
...у безсиллі падають руки.
5.
я вийшов собі на веранду, сів у крісло-качалку,
запальничкою клацнув і запалив сигарету
й, пускаючи дим через носа, відмітив в умі - так, між іншим -
рухи оці неповторні, єдині у Всесвіті всьому, останні.
...старію, дурниці мелю.
6.
все залите червоним: півнеба, земля, моя хата і я,
навіть кішка, собака і діжка, у діжці вода... -
то зранене сонце котилося тих-повільно за обрій.
7.
стою на місточку, дивлюсь у прозореє дно.
у небесно-зеленому світі раптом з"явилася жаба,
повисла між мною і дном і дивиться вгору крізь воду.
8.
чую стук у вікно.
я подумав - гне вітер тополю, торкається вітами скла.
ні, вирішив, то під грозою людина промокла до нитки.
відчиняю вікно - тільки й чув як шурхнули крила.
ані вітру нема, ні грози, ні людини.
9.
пригоршню сонця знайшов у кувшинці лілеї.
коли розтулив пелюстки - такі ніжні і білі, тендітні, тонкі! -
ароматнеє світло краплинками перелилося у мокру долоню мені.
обережно з тих пір я веслами правлю -
сорм великий буде мені, як стривожу цнотливу тендітність озер.
10.
як з вечора день головою у місячну ніч довготінну схиляється,
вершника бачу - ходою повільною їде верхом на коні через степ
по дорозі від зір, що веде в сьогодення.
земля оживає і тягнеться вся аж назустріч йому,
коли сонце сідає за лісом.
11.
оцінено все - і розум, і душу, і тіло,
не кажучи вже про життя.
піду собі, хочу бути безцінним.
12.
іду крізь зливу, піднявши комір плаща,
одну руку сховав до кишені, парасоля у другій.
ручаї наче дні, що отак поспішають в нікуди,
листя осіннє летить перед мене, зникає у далині.
...спиною до зливи іду.
