РУСАЛКА

Рондо

Русалкою пірнає в бризках сну

Осіння ніч у неба глибину,

Пульсуючими зорями вагітну,

Квапливо знявши сукню оксамитну

В сиво-зелених сплесках полину.

Чекай, твій сон легесенько торкну,

Хай заснує магічну суть тендітну.

Не я! То ніч у терпкість сріблошитну

Русалкою пірнає.

Чого б це відчувала я вину?

Сам заблукав за зоряність рясну,

Ступив у виру хитрість непомітну.

Ні… Ні, не я ласкавій звабі квітну.

То ніч, згубивши сукню затісну,

Русалкою пірнає.

Візьміть участь в обговоренні

11.10.2012 19:32 Мар Мишка => ©

Гарно! Неймовірно!

11.10.2012 19:21 Лиана

ЧАРІВНО !

11.10.2012 00:38 Лідія Яр => ©

цікаво і позмісту, і те як написано...класно

а я так зрозуміла, що то Ви всю вину якусь звалили на вагітну ніч!)))

Красиво, навіть місцями сексуально, Вас останнім часом тягне на ірреальне)))

10.10.2012 18:30 Оля Стасюк

Як Ви гарно все описали) Це я уявила по-іншому - прилетіла ніч, перетворилась в русалку, задушила, втопила і полетіла далі.

Поезія із натяком на містичність, і цим натяком, недомовленістю приваблива! Як завжди, вражає персоніфікація. Образи ночі й русалки - чудові, вони споріднені отим ірреальним.



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ