Ти думав, я свята? Ти помилявся.
Жорстоко помилявся. Сотні раз.
І кожен раз ти до колін моїх схилявся,
Стерпівши мужньо гіркоту образ.
Ти думав, я свята? А те, що крила
Мої свинцеві, й пір’я вже сталеве?
А те, що у очах сніги і крига,
І німб над головою з терну в мене?..
Я сліз не маю, хоч нестерпний біль
Струїв до крихти серце й сповнив вщерть
ДушУ по самі вінця. І з останніх сил
Танцюю танго, а партнер мій – Смерть.
Я не свята. Ти дуже помилявся.
І присмак вуст моїх для тебе небезпечний.
Мені не можеш, то собі хоча б зізнався б,
Що від отрути тої ти давно залежний.
