Лідія Яр Хрест
Ні! Не стогни! Ти сам цей вибрав хрест.
Ще й хизувавсь - Я донесу! Я сильний!
Куди ж тепер той запал твій пощез?
Чи, може, лопнув, мов пузирчик мильний?
Та вже згинає ноша до землі
Й завити вовком, хочеться, буває...
Болять в душі нестерпно мозолі,
Та порятунку від хреста немає...
Спинитися! Облишити на мить...
(І вже у мріях розправляєш плечі..)
Ні! Не стогни, що хрест тобі болить,
Бо ж, сам ти обирав його... доречі...
04.11.2012 01:18 © ... => Андрій Гагін |
Боюсь. що тоді нам ще й воза потрібно було б нести.. |
03.11.2012 15:21 Андрій Гагін => © |
 Якби ж воза з колесами можна було для цього хреста придумати - було б легше! |
02.11.2012 15:25 © ... => Наталя Данилюк |
Та да..,от тільки іноді хочеться його розтрощити.... або хоч укоротити...нажаль буває і таке... |
02.11.2012 11:36 Наталя Данилюк |
 Ваша правда,в кожного свій хрест і нести його треба гідно.Але ми,люди,так часто нарікаємо,навіть на незначні життєві труднощі.Мудрий вірш,філософський. |
02.11.2012 01:05 © ... => Ницик Андрій |
якщо лише плечі муляє, то пів біди... |
02.11.2012 01:04 © ... => Каранда Галина |
може й так, але мені мій хрест ніхто не нав,язував, принаймі тоді... |
02.11.2012 00:57 © ... => Колоденна Уляна |
я рада, якщо так.. Дякую . |
02.11.2012 00:50 © ... => Тетяна Чорновіл |
Щоб ми робили без мрій?... |
02.11.2012 00:01 Ницик Андрій |
 Класно! Буває звалиш на себе здавалося б якусь дрібницю і йдеш спокійно, аж поки не намуляє плечі... :) |
01.11.2012 21:33 Каранда Галина => © |
 ой, не впевнена, що сам... тільки дещо справді вибираємо ми, дуже-дуже мало... |
01.11.2012 20:36 Колоденна Уляна => © |
 Дуже гарно. На даному етапі життя, цей віршик мені допоміг. Дякую |
01.11.2012 19:56 Тетяна Чорновіл => © |
 І справді, у кожного свій хрест! А у мріях плечі розправлені! |