Жовтневий чай

з рубрики / циклу «Осінні барви дощові»

Привіт, моя чарівна Осінь.

Заходь, сідай за вічний чай.

У небі вже з’явилась просинь,

Та ти її не зупиняй.

Посидимо в тіні люстерка,

Сльозину згубиш золоту...

Он глянь – тонкі шматочки серця

Розкинув вітер у саду.

Ти і не пізня, і не рання.

Прийшла разом із роєм злив.

Дивись – вже айстрочки останні

Холодний вечір загасив.

Тримай улюблене варення,

Туманами овій вікно....

Дивись – вже відійшло буденне

І щось незвідане прийшло.

Дивись – вже затяглася просинь

Тонким замріяним дощем.

Бувай, моя духмяна Осінь.

Приходь на чай жовтневий ще.

Візьміть участь в обговоренні

13.11.2012 20:27 Мар Мишка => ©

Така ніжна осінь, захоплююче.... Ще раз зі святом!

13.11.2012 08:30 Деркач Олександр => ©

З Днем Народження:)

13.11.2012 01:38 Каранда Галина => ©

07.11.2012 16:21 Наталя Данилюк => ©

Ах,як гарно!..Аж самій закортіло почаювати з Вами і Вашою милою колежанкою!Чарівна лірика!

07.11.2012 15:08 Володимир Пірнач => ©

Сподобалось.

Це ти чайом по депресії? Бо настрій наче наполовину, тут сумно, там обнадійливо) по ходу чайок вставляє)

Гарно...і чай в тему, для мене це осінній напій)))

Чаруюче ніжно про осінь....Дуже -дуже сподобалося

Гарно! Продовження теми просині? :)))

умничка, тепло так. і осінь-просинь, - в когось би було банально, а в тебе так воно органічно, що по-іншому ну ніяк не скажеш. а вічний чай... нагадав Задзеркалля))



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ