Осінь
Вже з сірим присмаком оперують похмурі дні
І золотий листочок помирає на сирій землі
Густим димом стеляться тумани наче уві сні
Загадково зникаючи в породженій імлі
І знов дощі. Ці нестерпні і лихі дощі
Наполегливо малюють потойбічне на вікні
А за вікном ступає незнайомець у плащі
Тримаючи в руках троянди чарівні
Так хочеться прокинутися із цього сну
Та це не сон, а буденна осІнь сіра
Та я не впаду духом і дочекаюся весну
Де оживе мій день й воскресне моя ліра
Бережани, 05/11/2012
