11.11.2012 01:37

-

317

6 | 6

 © Сашко Новік

Міст

з рубрики / циклу «Задумуючись»

Зупинивши ходу в плюсовій відмітці,

крізь натягнуту сітку погляд небо розграфить,

поділивши нарівно насупленість хмар,

ніби ворон старий в тупиковій гілці,

маневровий тягач гудком своїм кряче

на обридлий йому, самотній ліхтар.

Мірно потягуючи крізь горло пляшки

світле пиво і тугу осінню,

змішані в рівних пропорціях,

не віднайшовши у долі поблажки,

щоб до кінця не упитися тінню,

себе підбадьорю: та що це я!

Щось давно із-за хмар не з`являлися зорі,

небом низьким вони поневолені,

і контактна мережа мов натягнутий нерв.

Перспективою рейок горять семафори,

відмічу місячно-білий - маневр дозволено,

і ЧМЕшка потягне свої п`ять сардельок цистерн,

посуну мабуть і я...