Ти не почуєш від мене благаю...
Ти не почуєш від мене благаю...
я не скажу тобі прости...
я більше й більше вимагаю.
я хочу ще. тому ти може краще відпусти.
Є лише я, є лише ти.
Вічніcть невблаганно iснує..
А я дрейфую пересікаючи
тихоокеанські мости й переправи
думок безконечні причали.
Не затаїтись менi..
Й горiти в огнi.
За тобою... як за стiною...
Плавитись з холоду,
молитися в вiдчаï,
тiльки не йди...
Не йди... ну побудь ще зi мною.
Пролитою кровю присягаю
сьогодні на вірність тобi.
Осiнь забрала всi моï сили.
Я кохала, як вмiла
я жила й любила тебе у собi.
Й кожен раз я тремтiла,
бо так сильно цього хотiла.
Ти вже менi прости.
Я інакше не вмiла..
а може й не хотiла...
Та зовсiм безсила тепер...
Й землi, де ранiше лiтали нашi мрiï.
Нестало. Нi митi, де б були "ми"...
