20.07.2012 15:08
-
285
    
  3 | 3  
 © Крісман Наталія

Прости і відпусти!

Побач мою жіночу справжню суть,

Прилинь до мене, вирвися крізь простір,

Впусти у серце пристрасті весну!

Вкриваюся лише своїм волоссям...

Закрию очі - дотик твій ловлю

Своїм бентежним тілом розпашілим,

Спивай мене до краплі без жалю,

Цілуй аж так глибоко, щоб зомліла,

Гойдай мене на хвилях ніжно-рвучко,

Злітай зі мною птахом в небокрай,

Вмивай усю у пестощах жагучих,

Вмирай в мені і знову воскресай,

Люби аж так, щоб серце завмирало,

Зігрій необпікаючим вогнем,

Аби крізь душу мрія проростала

І оживила все, що дороге

Тобі й мені!

А потім... буде тиша

У наших скронях відлік свій вести.

Крізь Вічність проростають мої вірші,

Згорають наші мрії в попелищі...

Прости мені за все і відпусти!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 20.07.2012 20:10  Деркач Олександр => © 

Гарно! і текст, і покривало..нє..я би не відпустив)

 20.07.2012 16:14  Тетяна Белімова => © 

Дуже гарно!