Автобіографія
з рубрики / циклу «Зболіле»
Віхола йшла і йшла, мене мама несуть.
В той рік у вербах по весні знайшла,
Ось у чім суть.
Засуха була і дощі рясні,
Веселка кольорами вігравала,
Згадка дитинства, як в сні.
Потічок, луки, і трава, трава,
Мене мама за руку вела.
Сльози, обіди і тоски,
А степ у даль у мареві,
Шеляг, кучугурами піски, піски,
Шлях - дороги у куряві.
У найманих хатах,
Ні кроку вперед і назад,
По чужих дворах, я не трогав чужий сад.
Не свій, а чужак,
Не клекотіла радість зі мною,
Гальчатами закльований, малий птах,
Утомлений боротьбою.
Нас хапала у глотка, і не раз і не два,
Голода кістлява рука,
Згинуть міг тоді
І в війні в пів плівка.
Не ясні роки і дні.
Не рівні дороги.
Круті вібалки по війні,
І служби солдатської доби строгі.
Навчання і робота, жінка, діти, сім`я,
Непереливки, забота, забота.
Осінь вітрами нахиля.
Час іде, ми живем,
А на обрії кінчається путь.
Роки зійдуть - помрем,
Життя, що таке? В чім його суть.
с. Чапаєве, Кегичівського району, Харківської обл.,
