13.11.2012 15:23
-
340
    
  5 | 5  
 © Тиква Олексій Гаврилович

Мама

з рубрики / циклу «Зболіле»

Довгі ночі прокидаюсь поміж снами,

І думки обіймають чуть світ,

Я з роками ще більше горюю за Вами,

Рідна мама, колиска моя - заповіт.


Скільки зазнали Ви лиха,

Не зазнавши добра,

І за вдачею Ви була тиха,

І незгоди мовчки зносили одна.


Ви зі мною були, берегли,

Ви мій ангел хранитель.

В тяжкий час голоду і війни,

Не забуду повік Вас скільки жити.


На обрії рожева зоря догоряла,

Зверху нависла чорна ніч.

Найдорожча в світі людина помирала - мама.

Смуток тяжкий спадав з лагідних Ваших віч,

Щось хотіли Ви сказати, одібрало річ.


Не виносима біль Вас томила,

Очі Ваші серцем говорили,

Безсилий Вам не допоміг.

У розпачі гарячі сльози мене давили.

Було б на поміч, з ВАМИ в землю б ліг.



с.Чапаєво,Кегичівського району,Харківська обл., 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.11.2012 12:20  Наталя Данилюк => © 

Так,збивається розмір...Але так щемно і так болюче...Проникливо написали.

 13.11.2012 18:52  Тетяна Чорновіл => © 

Душевні спогади...

 13.11.2012 17:41  Каранда Галина => © 

болючий вірш.

 13.11.2012 15:37  Володимир Пірнач => © 

Завжди актуальна і сильна тема.
Важкий текст, важкі думки.
Щодо тексту: дуже мало можна сказати з одної публікації.
Розмір збитий, це троши заважає.
Загалом сподобалось.
Плюсую.