Жовте
з рубрики / циклу «Осінні барви дощові»
Кажуть, жовте – то на розставання.
Ну а в осені – що за життя?...
У зітханнях, у слізнім прощанні
З літом вічним, що йде в забуття.
Ми втрачаємо голову й розум,
Розбиваємо міри висот…
Пийте роси! Визбируйте роси!
Розбирайте на плетива нот!
Кажуть, жовте – на вічну розлуку.
Ну а осені, осені як?
Що за мука – нести людям муку,
І не знати, чому в світі так.
Це безглуздя, що жовте – до болю.
Де ви бачили жовтий перон?
Пийте волю, визбируйте волю!
Прикладайте компресом до скронь.
Може так хоч вам вдасться вживити
Невмирущий порив до життя.
Досить сльози за літом цим лити!
Вже і осінь іде в забуття.
Золоте – то не на розставання.
Бо не квіти – причина розлук.
Не збирайте, не пийте прощання!
Не вбирайте роздряпаних мук!
