Осіння пора
з рубрики / циклу «Осінні барви дощові»
Хай дощ, і небо вже не синє,
Хай вітер б’ється у сльозах –
Я так люблю пору осінню
З її мереживом в думках.
Тихенькі вечори – як мрія.
Листки – як зорі на землі.
І пасма сонячні жевріють,
Як роси білі, на траві.
На серці важко, та не вперше.
Зате затих брунатний джміль....
Зате вже сплять всесвітні шершні,
Які вливають в душу біль.
Пора осіння – сум в долонях,
Але це мій нормальний стан.
Лиш жаль, що проводжають коні
Пташок останній караван.
