19.11.2012 22:47

-

218

6 | 6

 © Оля Стасюк

Жовте

з рубрики / циклу «Осінні барви дощові»

Кажуть, жовте – то на розставання.

Ну а в осені – що за життя?...

У зітханнях, у слізнім прощанні

З літом вічним, що йде в забуття.

Ми втрачаємо голову й розум,

Розбиваємо міри висот…

Пийте роси! Визбируйте роси!

Розбирайте на плетива нот!

Кажуть, жовте – на вічну розлуку.

Ну а осені, осені як?

Що за мука – нести людям муку,

І не знати, чому в світі так.

Це безглуздя, що жовте – до болю.

Де ви бачили жовтий перон?

Пийте волю, визбируйте волю!

Прикладайте компресом до скронь.

Може так хоч вам вдасться вживити

Невмирущий порив до життя.

Досить сльози за літом цим лити!

Вже і осінь іде в забуття.

Золоте – то не на розставання.

Бо не квіти – причина розлук.

Не збирайте, не пийте прощання!

Не вбирайте роздряпаних мук!