Невже даремно
Достукатись в зачинене вікно
Та розбудити серце від застою -
Завжди зробити важко це було,
Щоби собі не причинити болю.
Та я продовжую, я гримаю уже
Ногами у закриті глухо двері
І страху згусток десь углиб повзе,
Щоб зараз розірвать мені легені.
Невже даремно, й знову у пітьму?
Невже назад у сутінки тривоги?
Невже і дітям, як і самому,
Замість постелі стеляться дороги?
Албуфера,Алгарве,Португалія, 26-01-2010р.