21.11.2012 16:22
-
2839
    
  18 | 23  
 © Тетяна Чорновіл

ВЕЧЕРЯ

ВЕЧЕРЯ

з рубрики / циклу «ПРИСВЯТИ»

В пам`ять про голодомор 32-33 років…

Коли постукав голод в наші двері,

Сестра не знала й зопалу відкрила.

Голодний я, та не просив вечері,

А мама друга Барсика зварила.


Його ж ми зіллям нишком годували

Й коржами жолудевими з сестрою,

Від дідуся голодного ховали

У бур’яні за хатою старою…


Я плакав так… Та мама лиш сказала:

– Від голоду він все одно здихає.

Сестра он вже й тарілку облизала,

І про добавку крадькома зітхає!


Не втримався і я – взяв голод гору,

Голодному журба не допоможе.

Не бійся, Барсику, як вмерти вдасться скоро,

З тобою у Раю зустрінусь, може.

Тетяна Чорновіл цікавиться

  • Тетяна ЧорновілМожете залишити хоча б два слова чи лайк?
  • Задонатити
  • Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.11.2015 14:09  Тадм => © 

до мурах

 23.11.2013 13:59  Зельд => © 

Болить!!!!

 24.11.2012 11:57  Деркач Олександр 

хліб і свічка

 23.11.2012 11:51  Сашко Новік 

важкий вірш. оце коменти читав то попустило трохи. одне діло так десь почути, а друге в віршованій формі прочитати. торкнуло конкретно

 22.11.2012 09:58  Деркач Олександр => © 

Боляче...і бісить те що народ голосує за комуняк які ходять у крокодилових туфлях, їздять на фашистських авто, носять годинники по 10-30 тис.$ і живуть в розкішних особняках, у той час як їхній електорат у 80-90 років не має гарячої води і пристойної медицини...

 22.11.2012 09:31  Каранда Галина 

1 травня 1940-го 32-річний колгоспник Микола Рева із села Хильківка Хорольського району Полтавщини написав лист Йосипу Сталіну про наслідки Голодомору в їхньому селі. Реву вислали в Сибір на шість років.

"Дорогой Иосиф Виссарионович! Так как вы являетесь нашим другом, учителем и отцом, то у меня явилась смелая мысль написать вам всю правду. Не ту правду, которую пишут в газетах и которой вы пользуетесь… Потому что вы от нас далеко и про наше горе и страдание не знаете. Мы, колхозники, не живем, а существуем. И существуем только для работы для государства, но только не для себя. Такой тяжелой жизни Украина не знала в истории своей. Наш колхозный народ оборван, босый, и хуже всего — наш народ голоден. До каких пор это будет? Даже вы, правители, не говорите правду. В 1933 голодном году, когда люди ели кору из дерева, траву и даже своих детей, сотни тысяч людей умерли с голода — и все это на глазах коммунистов, которые ездили в машинах по нашим трупам, нагло хваля жизнь. Сами, конечно, были хорошей упитанности... Народ умирает из голоду не потому, что был неурожай, а потому, что у него хлеб был забран государством, и этот хлеб лежал на складах "Заготзерно", элеваторах, перегонялся на дурман-спирт.

... Когда народ голодный собирал зерна кукурузы возле склада "Заготзерно" на станции Хорол, его стреляли, как собак. Вызывали из города Хорол эскадрон конной милиции, которая с обнаженными шашками гнала нас, голодных. А хлеб в складах был. Было зерно, была мука, а люди умирали из голода. Значит, это было сделано все от государства умышленно, государство об этом знало. Потому что и в Москве немало наших земляков померло пухлых от голода, и во всех больших городах. В результате осталось много пустых сел и хуторов. Для оставшихся в живых детей создались приюты. В следующем, 1941 году, в нашей деревне пойдет в школу в первый класс только трое детей. Вот что наделали в 1933 году!

...За смертность в 1933-м сельсовет справки не дает, потому что за 50 лет не умерло столько людей, сколько в тот страшный год... Все это делалось на глазах коммунистов. А Вам, Иосиф Виссарионович, наверное, никто не сообщал.

...Написанное здесь, Иосиф Виссарионович, правда... Я думаю, что это письмо к Вам не допустят, а меня за такую "контрреволюцию" загонят к белым медведям, как какого бандита. Но прошу Вас, Иосиф Виссарионович, дать нам жизнь. И самое основное — хлеб...

Подписываюсь собственноручно

Рева Н."
Джерело: <a href="

 22.11.2012 00:38  Наталя Данилюк => © 

Щемно...Пробирає до кісточок...Жахливі часи були,не дай нам, Боже, пережити щось подібне...

 21.11.2012 22:40  Лідія Яр => © 

до мурашок.....Дуже страшні часи були. Бабуся розказувала, що у них у селі тоді і діти матір мертву варили....тільки бабуся розказувала ще десь в78році, я знала що бабуся не обманює, але все одно якось дивно було, бо ніхто крім неї про це не говорив....

 21.11.2012 21:19  Каранда Галина => © 

аж зморозило... умієте ж...

 21.11.2012 19:13  Тетяна Белімова => © 

Таню! Сердечно дякую Вам за цей вірш!
Ця тема така болюча для нас! Не будемо забувати про неї! Ніколи! Будемо нести цей меморіал пам`яті з покоління в покоління!!!

 21.11.2012 19:07  Володимир Пірнач => © 

Дуже сильний текст..

 21.11.2012 18:02  Ірина Затинейко-Михалевич 

((((наші гени плачуть, відкидаючи всі заперечення наших "можновладців" Геноциду!