23.11.2012 19:06

-

1510

12 | 12

 © Антоніна Грицаюк

Пам’яті голодомору

з рубрики / циклу «Патріотичні»

Наснивсь мені сон - в ньому я дитина,

А в сні сниться знедолена моя Україна.

Я дитина, діток бачу - з голоду вмирають,

Просять в Бога порятунку, руки піднімають.

Святий, Боже, святий правий, в чім наша провина?

Святий, Боже, святий правий гине Україна.

Божа Матінко помилуй, за що таке горе?

Хто збирати хліба буде, засіяне поле?

Ті молитви йшли до Бога, люди вимирали,

Хоронили діти матір і самі згасали.

Не було труни, могили, одна спільна яма,

Писана не Шекспіром була страшна драма.

Керманичі її писали, що були у влади,

Згине ненька Україна, були цьому раді.

Згине ненька Україна і її всі діти,

А вони на тих могилах будуть лиш радіти.

Не судилось, не збулося - живе Україна!

Та все точить її корінь клята черв’ячина.

Точить корінь, під’їдає та хоче згубити,

Україно, моя рідна, тобі треба жити.

м. Славута, 22.11.2012