ЛИЦЕМІР
Затисну вкотре в кулаці всю свою лють
І вкотре посмішку одягну на обличчя;
Облишу осторонь всілякі протиріччя..,
Бо переважним є - довести власну суть?!
Зі сторони на себе гляну: ЛИЦЕМІР!
Огидно! Все ж чи раз доводиться брехати.
Не раз так хочеться на всіх й на все начхати;
Десь загубитись в лабіринтах власних нір.
Втекти від Долі, йти стежками навпростець
Мабуть все ж краще, ніж плисти за течією:
Програти радше, ніж ділитись нічиєю -
Мости підняти всі до стін своїх фортець.
