24.11.2012 18:27

-

231

7 | 7

 © Тетяна Чорновіл

НЕСПРАВЖНЯ КАЗКА

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

З несправжніх снів світало…

Як жаль несправжній скрес,

Несправжнє сонце встало!

В несправжнє тло небес

Скотилось.

А звідти, з хмар несправжніх

У рос льоди стекло,

З несправжніх дум вчорашніх

В страхів несправжнє зло

Гнітилось.

Любов там справжня тліла

В терновому вінку,

Роз’ятрено боліла,

Ховала суть тремку

В стук серця.

Крізь дику всюдисущу

Несправжню пустоту

Двом берегла цілющу

Вразливу чистоту

ДжерЕльця.

В несправжньому розвої

Як справжню віднайти?

Жадали її двоє,

Убрані в самоти

Перуку.

Несправжніми стежками

Іти, чи навпрошки?

Впиваються з роками

Тернові колючки!

Дай руку...