Таке відчайдушне оте волання в пустелі життя...Дійсно шукаємо порятунку у віршах.Сильно написано!
26.11.2012 16:36 Марієчка Коваль
Це я так інколи на парах одногрупникам кричу... А начеб і не маленька і голосок нетоненький. Це я не в жарт, це я не знаю, чому пишу, просто я не розумію, чому ви чи ЛГ бачить пустелю, я її не бачу, я бачу пофігістів, і себе в дзеркалі, і що ще треба, все нормально якось, а крики ніколи не поможуть, треба добивать розумом.