26.11.2012 00:17

-

1401

7 | 7

 © Оля Стасюк

Літак

з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»

Літак летів.

Гроза ішла до бою.

Краплини сліз небесних рвались вниз.

Не дорожили льотчики собою,

Вели без сну людей і механізм.

Літак боровсь.

І не впадав в безсилля.

Крило було у дикому вогні.

Симфонія людського божевілля

Ревла у надземному двигуні.

Літак страждав.

Від опіків і болю.

Так рвавсь у небо, як в останній бій.

Обличчя в вікнах підкорились долі,

А екіпаж губився сам не свій.

Літак вже падав.

Били в ніч краплини.

Вологий шлях лишали десь на склі.

І тільки раз лиш схлипнула дитина,

Вже зовсім-зовсім близько від землі.

І небо стало синє. І розмите.

Смуга смертельна в хмари відійшла.

Один уламок, знищений, побитий

Проткнув у полі дерево життя.