Гроза восени
йду пустельником по місту у крислатім капелюсі,
у плащу, в кишенях руки...тінь моя неначе згуба -
то іде поперд мене, то мене навздогоняє...
раптом гримнуло у небі серед туч лахмітті чорнім -
разом з шквальними вітрами злива
хлинула шаленно!
обліта останнє листя, гнуться
до землі дерева низько...
- ...час красу природи губить... -
так подумав я в задумі між землею
й небом хибним супокійно ідучи.
...аж ось в очі
впала блискавка зигзагом -
мить зигзаг той, а здалося -
то неквапом півстоліття
уляглося між життями,
між минулим й сьогоденням
і туманним майбуттям
без тепла,
без тих мелодій,
що в душі звучить, в коханні,
у високім слові,
в серці...
йду пустельником по місту у крислатім капелюсі,
у плащу, в кишенях руки...
