30.11.2012 01:23

-

271

7 | 7

 © Наталка Янушевич

Я посиджу сама.

Або ще в товаристві мовчань.

Листопад вечорів,

Застарілі розмірені ритми…

Одинока сурма

І негоди холодний кажан –

День, нарешті, згорів,

Його темінь оплакує ридма.

Зупиняється час

(Бо затерпла у Мойри рука).

Розійшлися усі.

Задубіли від холоду пальці.

Тільки зірка-свіча

До роботи тепер беручка –

Вибирає узір

І розтягує місяць на п’яльцях.