Наталка Янушевич
Відчуваєш перші холоди?
Як роки, вони пробрали плечі.
Навіть місяць, серпик молодий, -
Ніби кіготь, грубий і старечий.
Знаєш, як вернутися назад,
У густе і променисте літо,
Де ніхто не вірить в листопад,
Де із сонцем діжка перелита?
Пригорнись і будь мені плечем,
Поділись медовим теплим чаєм.
Десь на денці замерзає щем.
Літо буде! Трохи зачекаєм...
02.12.2012 13:07 Андрій Гагін => © |
 Дуже гарно! Цікаві образи. Сподобалось! |
30.11.2012 21:04 Тетяна Белімова => © |
 Місяць-кіготь? Фантастична метафора! Зачекаємо на літо! |
30.11.2012 15:43 © ... => Деркач Олександр |
Той кіготь багатьох чіпляє, спати не дає.:))) |
30.11.2012 15:42 © ... => Каранда Галина |
Спасибі, пані Галино. |
30.11.2012 15:42 © ... => Тетяна Чорновіл |
Заходьте на чай, давно обіцяли:). |
30.11.2012 15:41 © ... => Бойчук Роман |
А як же інакше виживати?:) |
30.11.2012 15:28 Бойчук Роман |
 Чудово! Так життєстверджувально! Сподобались і образи років і місяця! Вдалий вірш! Браво!!! |
30.11.2012 13:45 Тетяна Чорновіл => © |
 Тепло і задушевно по літньому! На тлі передзимової осені! З медовим теплим чаєм ніяка зима не страшна! |
30.11.2012 11:59 Деркач Олександр => © |
 Класно! Образно...отой кіготь зачепив))) |
30.11.2012 10:38 Каранда Галина |
 ніжно |