Моя печаль, ти в очі заглядаєш
Моя печаль, ти в очі заглядаєш.
Не думаю – приходиш у ві сні
Не згадую- ти маришся мені
Клянешся що і досі ще кохаєш.
Пригадую в дитинстві я була
Закохана у тебе до без тями
Про тебе думала і днями і ночами
Та так твого кохання й не знайшла.
Не зрозумів, не зачекав, і відпустив.
І я пішла, шукаючи дорогу.
Я пронесла через літа свою тривогу,
І трепет не почутих ніжних слів.
Пройшли роки, ні, навіть пролетіли,
Мабуть, мені не світить забуття.
Я знаю пронесу через життя,
Кохання, що озвучить не зуміли.
У кожного із нас свій будній день.
Моє життя поламане нівроку.
Не зрозуміла я свого уроку,
І душу заволочує мігрень.
Пробач, за те що довго так мовчала.
Хоч жити ще ніколи нам не пізно.
Я долю про одне молю лиш слізно
Сказати те чого я не сказала.
